Історія школи
Село Рибчинці Уланівської волості, розташоване на південний захід від м. Уланова. Приписна адреса: Уланів. Миколаївська церква, камінна, побудована в 1824 році на кошти селянина Антонія Мельникова . Церковні землі: садибні - 2 десятини, орні і сінокісні з дубовим лісом - 41 десятина 1192 сажні; всього: 43 десятини 1192 сажні. Для священика дерев’яний новий будинок без служб, для псаломника немає ніяких будівель. Прихожан :829 чоловіків і 827 жінок. Католиків 1 чоловік, євреїв -18 чоловіків і 18 жінок. Церковно-приходська школа з 1863 року в Будинку вчителя (селянина); від громадськості 26 карбованців, учителю 26 карбованців, учнів: 29 хлопчиків і 1 дівчинка. ПРИЧТ : священик Омелян Дмитрович Доброшинський, 36 років, закінчив Подільську духовну семінарію, ркп.19 лютого 1883 року; Псаломник Іоанн Митрофанович Вольський, 28 років, домашня освіта. В с. Рибчинці до другої половини XVIII ст. школи не було.
В 1863р. заснована школа, в якій навчалося по 10 - 15 дітей. Дітей вчив піп у власній хаті. Навчалися діти заможних селян. Діти бідних селян не навчалися, тому, що їх батьки не спроможні були платити за навчання.
В 1863 р. було побудовано школу, яку називали церковно- приходською. Школою завідував піп. Раз у рік приїздив піп - наглядач із Літинського повіту. Піп викладав Закон Божий і стежив за роботою вчителя. Навчання проводилось російською мовою. В кінці року проводились екзамени при комісії, яка складалася виключно з попів. Вчителями того часу були: Трублевич В. І. - попівська дочка, потім Ходурський І., а згодом Ходурська Н. В. Вчителі жили при школі, отримували 15 крб. за місяць, а згодом заробітна плата підвищилась до 25 крб. Видавалась зарплата по четвертях року.
В 1914 р. зовсім вчителям зарплата не виплачувалась, а харчували їх по черзі батьки, діти яких навчались в школі. Згодом на сходці батьки ухвалили дати учителям отсилку (зерном). Умови життя та робота учителів з кожним днем погіршувалися. Учителі кидали роботу, шукали іншу роботу. Після Великої Жовтневої Соціалістичної революції навчання проводилося в будинку старої школи. Кількість учнів збільшилася до 100. Школа була відокремлена від церкви. Навчання тепер проводилося українською мовою. Початкове навчання стало обов’язковим.
Під час Великої Вітчизняної війни школа не працювала. Весь народ став на захист Батьківщини. В школі поселились німецькі солдати. Шкільні меблі зберігались на горищі квартири Смольц Н. В. Після звільнення села від німецьких окупантів (08. 03. 44 р.) діти знову прийшли до школи. Багато колишніх учнів нашої школи приймали участь у визволенні Батьківщини. Деякі з них віддали своє життя за незалежність Вітчизни. Серед них - Паламарчук Іван, Дрончак Петро, Марченко Петро, Гончарук Павло та багато-багато інших.
Умови навчання після війни були надзвичайно важкими. Діти ходили до школи в материному або батьковому одязі та взутті. Парт у школі не було. Сиділи на стільцях, а писали на колінах. У класах було дуже холодно. Чорнило, яке виготовляли із бузини, іноді замерзало. Не було підручників, не вистачало зошитів. Діти писали на обривках газет, на різних клаптиках паперу. Незважаючи на важкі умови, у дітей було надзвичайно сильне бажання навчатися, і це допомагало їм здобувати міцні знання. Учителями післявоєнного періоду були: Смольц Неоніла Володимирівна — завідуюча початковою школою, Смольц Федір Іванович, Янчук Ярина Іванівна, Волекова Олександра Олексіївна, Паламарчук Олександра Лук’янівна, Грицюк Віра.
В 1949 році початкова школа була реорганізована в семирічку. Директором школи став Яремчук Федір Архипович. В молодших класах дітей навчали: Паламарчук Олександра Лук ’янівна,Смольц Неоніла Володимирівна, Бовкун Ганна Гаврилівна, Дейнега Ніна Михайлівна, Соколівська Олена Модестівна, Яремчик Федір Архипович, Будяк Ніна Тихонівна, Ряба Олена Данилівна, Ярчук Ярина Іванівна, Колонюк Віра Пилипівна.
В період з 1945 по 1953 роки математику викладали Зелінський Іван Петрович, Янчук Ярина Іванівна, російську мову та літературу - Волекова Олександра Олексіївна, Колонюк Віра Пилипівна, українську мову та літературу — Маремпольський Олексій Дем’янович, Браславська Ганна Данилівна, історію — Гуменюк Петро Полікарпович, Лінчицький Цезар Петрович, географію — Крученюк Полікарп Костянтинович, Сердюк Василь Іванович, біологію — Димніч Омелян Федорович, німецьку мову — Бистрик Ганна Севастянівна. Першими директорами школи були: Ковтун А. А., Яремчук Федір Архипович, Лінчицький Цезар Петрович, Гуменюк Петро Полікарпович, Тарасов Є. М., Сердюк Василь Іванович. З 1960 по 1986 роки Степанюк Василь Петрович, Мельник М.В., Шлапак В.П., Власюк Ю.Є. 2013 - 2016 рр. — Білошкурська Л.В. З червня 2016 року директор школи Дьяченкова Ірина Михайлівна.
Будівництво теперішнього приміщення школи розпочато 1958 року директором Гуменюком П. П., продовжено Тарасовим С. М., закінчено Сердюком В. І. Праве крило теперішнього приміщення школи збудовано нами.